Активна розбудова Снятина припала на період, коли Галичина, згідно з першим поділом Польщі, відійшла до Австрії (1772 р). Нова австрійська провінція складала четверту частину всіх земель імперії (78.5 тис кв. км). Тут проживало 2 млн. 350 тис. осіб, з них українці складали 71 відсоток, поляки - 22 відсотки, євреї та інші національності - 7 відсотків. Досліджуючи землі, що ввійшли до складу імперії, австрійські урядовці у своїх повідомленнях писали, що в Галичині проживає народ "темний та бідний, проте люди в неділю і в свята по церквах гарно співають і з книжок читають. Хоч шкіл по селах немає".

У 1773 році цісар Йосиф II відвідав Галичину. Враження про приєднаний край були невтішними. Особливо вразило його безправ'я селян. Необхідно було терміново впроваджувати реформи. Для цього у Відні створили окреме Галицьке представництво, яке сформувало найпотрібніші рекомендації у чотирьох сферах: адміністративного устрою, аґрарних відносин, релігії та освіти.

На той час у Снятині налічувалось майже 700 будинків. Вже у тогочасних документах згадувався старий Снятин, де було 196 будинків, і новий, де розміщувалось 492 житлові споруди. У центрі міста з'явилися перші муровані склепи (крамниці), почали вкладати бруківку на вулиці. За Австрії Снятин був повітовим містом, яким управляв намісник галицького губернатора у Львові. У проведенні своєї політики Австрія спиралась на польських поміщиків. Від цього простому люду полегшення не було.

У 1796-1797 рр. впроваджено нові процесуальний і кримінальний кодекси. У червні 1775 року видано патент про прийняття йосифінських реформ для селян. Наступні цісарські патенти (1779-1789 рр..) поступово вивільняли селян від кріпосних повинностей. Але справжнє звільнення від кріпацтва принесла революція 17 квітня 1848 року, коли було оголошено про скасування панщини за викуп. У Снятині оголошено циркуляр губернського управління, в якому сказано, що "всі панщинні роботи і підданські данини скасовуються за винагороду в майбутньому за рахунок держави". Цей указ стримав бунтівні настрої селян. Шістнадцятого травня 1848 року по всій Галичині відзначали перше свято скасування панщини. На знак пам'яті про цю подію встановлено хрести, а біля яких посаджено дуби, липи, тополі. Такі пам'ятні хрести збереглися і в Снятині, в Кулачині (околицях міста). Демократичні свободи, надані селянам, були скасовані новим імператором в березні 1849 року.

Під владою Австрії Снятин перебував до 1918 року. За цей період в житті міста відбулося багато змін. Як свідчать документи , "Снятин протягом всієї австрійської доби панування вважався важливим стратегічним, економічним пунктом для забезпечення австрійської економіки". Він був "третім центром за обсягом економічного розвитку... (після Коломиї та Станіслава)".

Що ж до населення, то в 1910 році австрійською владою було проведено перепис. Все населення міста складало тоді 12342 чол. Українці становили 41,2 %, поляки - 20%, євреї — 35,5%, німці, вірмени, чехи - 3, 3 %. Такий етнічний склад населення залишив відбиток на культурній спадщині міста. А економічний розвиток вимагав розбудови.

У 30-40-х роках XIX ст. розвиток промисловості західноукраїнських земель будувався все ще за мануфактурним принципом. Але австрійський уряд надавав великого значення Галичині як сировинній базі. Стратегічні інтереси викликали потребу в створенні нового виду транспорту для перевезення великих вантажів. Тому в 1848 році розпочалося будівництво залізниць. Першою побудована залізниця, яка з'єднувала Відень, з Краковом. Керуючись військово-стратегічною метою, уряд запланував прокладання залізниці й у напрямі Львів-Чернівці, для чого засновано акціонерне товариство Північної залізниці імені імператора Фердинанда. Спеціально створена комісія провела дослідження і визначила головний напрямок залізниці.

Для цього у грудні 1848 року в Станіславському воєводстві було закуплено більше 800 гектарів землі. Та економічна криза у 60-ті роки Х1Х ст. перешкодила будівництву.

Створене 1863 року акціонерне товариство Львівсько-Чернівецької залізниці 11 січня 1864 року одержало від уряду концесію на будівництво. Власниками акцій стали найбагатші поміщики Галичини й Буковини. Голвою товариства було обрано князя Леона Сапегу. Будівництво залізниці здійснювала англійська фірма Д. Брессея за проектом англійських інженерів. Головною робочою силою були селяни з навколишніх сіл. Завдяки достатній кількості робітників навесні 1865 року роботи розпочато по всій лінії Львів - Чернівці одночасно.

Залізнична колія споруджувалась за чотири кілометри на південь від Снятина. Як стверджували старожили міста, вона повинна була простягатися вздовж ріки Потік, але дідичі Криштофович із с. Княже та Ярузельський із с. Залуччя домоглися, щоб залізниця проходила через їхні володіння. Незважаючи на складність робіт зі спорудження мостів через річки, залізницю збудували досить швидко. Тринадцятого серпня 1866 року "Газета Львівська" сповістила про початок руху пасажирських поїздів. 1 вересня о дев'ятій годині ранку кілька сотень чоловік під звуки оркестру відправились у першу подорож залізницею зі Львова. О десятій годині вечора вони були у Чернівцях. Потяг подолав шлях зі Львова до Чернівців за 12 годин 45 хвилин. Від імені чернівчан прибулих вітав бургомістр Петрович. З цієї нагоди у готелі "Під чорним орлом" було організовано святкову вечерю.

Другого вересня 1866 року потяг із Чернівців відправився до Львова. У Снятині вже тоді була залізнична станція. Залізниця не дала високих прибутків, на які сподівалися її власники. У 1889 році вона перейшла у відання держави. Прокладання перших залізниць мало прогресивне значення для нашого краю. Воно сприяло швидкому економічному піднесенню, розвитку торгівлі та промисловості.