Місто мало головні в'їзні ворота в районі нинішньої швейної фабрики. Міста Галицької землі приймали на себе удари численних загонів турків і татар. З 1241 по 1699 роки відомо про більш ніж 200 набігів. Та вони розбивалися об мури міста і розпорошені сили в рідкісних випадках виходили за межі Русі. Такої долі зазнало і місто Снятин.

Становище людей постійно погіршувалось у зв'язку з татаро-турецькими набігами. Особливо страшними вони були у 1498, 1520, 1589 роках. У 1524 році татари пограбували міста Покуття, а серед них і Снятин. У 1532 році його спалили війська господаря Молдавії. Під час перепису 1572 року в старому місті налічувалось 64 будинки, а в новому — 99. Зважаючи на війну з Туреччиною, польський уряд у 1620 році укріпив Снятин як прикордонне місто. Туї було збудовано князівський замок, що був розташований на території сучасної школи-інтернату. Замок розгромили селянські повстанці. На його підвалинах побудовані споруди школи-інтернату.

У ХУ-ХУІІ ст. Снятин був важливим економічним центром, де йшла жвава торгівля і розташовувалася головна митниця на молдавському торговому шляху.

Внаслідок розвитку ремесел ще більше пожвавилась торгівля із сусідніми державами. У Снятині влаштовувались великі ярмарки, що проводились 2-3 рази на рік і тривали до двох тижнів. Як відгомін тих давніх часів є очевидно великий ярмарок на Середопістя (відбувався в середу посередині великого посту до Великодня), що зберігся і наш час.

Місто збирало у купців, які приїжджали з Волощини, Туреччини, Кримського ханства, данину медом, сріблом, хутром та ін., яку вони сплачували, в'їжджаючи у ворота (браму) першого міста Галицької Русі. Феодали, багатша знать жила у, місті. Бідніші жителі міста жили за Брамою (воротами до центру міста). Їх називали забрамниками. Якраз вони були активними захисниками міста і околиць від ворогів, що часто порушували спокій прикордонного міста.

З 1590 по 1648 роки татари вчинили 29 набігів на Снятин, при цьому п'ять разів підпалювали його Особливо сильно татари зруйнували" місто в 1594 році та у вересні 1621 року. Розгромили грабіжників у 1621 році селяни Покуття під проводом Гната Височана. Починаючи з другої половини XVI ст, однією з форм антифеодального протесту селян і міщан стала масова втеча населення в гірські райони Карпат, Запорізьку Січ та інші місця.

Великого розмаху у XVI ст. набув опришківський рух. Це змусило польський сейм прийняти прийняти в 1588 році окрему постанову, яка дозволила старостам разом з панами вести розправу з пійманими опришками. Незва¬жаючи на суворі каральні заходи галицької шляхти, опришківський рух з кожним роком ширився. На відкриту збройну боротьбу проти ненависного снятинського старости Потоцького у 1646 році виступили снятинці на чолі з Цинтою, але зазнали невдачі. Значному піднесенню опришківському руху сприяла визвольна війна українського народу в 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. Є свідчення, що у війську Б.Хмельницького були і жителі Снятина. Так могла потрапити до нашого міста грамота Б.Хмельницького, яка зберігалася у найстарішій церкві (на карті львівських архітекторів найстаріша церква позначена на місці, де стоїть сучасна Троїцька, на вулиці ім. Р.Шухевича).

На околицях Снятина діяли загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угодницького. У 1656 р. повстанці штурмом здобули фортецю в Снятині, зруйнували новозбудований замок. Але й це повстання було придушене.

У 1448 році місто одержало Магдебурзьке право, яке давало жителям міста привілеї. Та вони, не полегшили життя основної маси людей. Соціальна нерівність, важке життя народу викликали невдоволення, що вилилось в антифеодальні селянські повстання. У 1457 році місто захопили повстанці під проводом Лева. Особливого розмаху набуло селянське повстання під проводом Івана Мухи (1490-1492 рр). Повстанці захопили найважливіші міста на Прикарпатті: Снятин, Коломию й Галич. До загонів селян, що виступали під проводом Мухи, приєдналося багато селян-втікачів і частина міської бідноти. Це були українці, поляки, молдавани. На думку науковців, Муха був родом з Покуття, можливо, із Снятина. Цей період життя Снятина Теодор Микитин описує в книзі "Спалах у темряві". Свою поезію Іванові Мусі присвятив Мирослав Аронець. У 1492 році Муха почав підготовку нового повстання, але шляхта з допомогою зрадників схопила ватажка. Муха потрапив до в'язниці у Кракові, де і загинув.