ЗАВАЛЬСЬКА СІЧ
5 травня 1900 року в с.Завалля Снятинського повіту Кирилом Трильовським була заснована перша "Січ" - спортивно-руханкове товариство. Сама історія січового руху на Західній Україні свідчить про величезне значення цієї події, про її масштабність. Із невеличкого гурту, який зав'язався в малому покутському селі, за короткий час виріс у велику і широко розгалужену організацію, що охопила народні низи та захопила українську молодь.
Своїм швидким розвитком Січова організація завдячує невсипущій праці свого засновника, який задля неї не жалів ні сил, ні часу віддаючись їй до самозабуття. Тому не дивно, що "Січі" дуже швидко і густою сіткою охопили Покуття і поширилися звідти по всій Галичині, а далі по Буковині. Тут були сприятливіші політичні умови, ніж у Галичині, якою правила польська шляхта, що вбачала в "Січах" лютого ворога свого панування та всіляко намагалась спинити їх розвиток.
З утвердженням у 1908 році центрального органу Головного Січового Комітету, перейменованого у 1912 році на Український Січовий Союз (знаходився з 1908р. у Станіславі, 1912-24рр. - у Львові; генеральний отаман - К.Трильовський, головний осавул - Я. Веселовський, головний обозний - Д.Катамай, головний четар -Ф.Калинович], рух січовиків охопив велику кількість молоді. У 1913 році в Галичині діяли понад 900 первинних організацій "Січі", в яких налічувалось біля 80 тис. членів. Всі вони були зобов'язані працювати над своїм фізичним і моральним вдосконаленням, дотримуватися національного одягу, приходити на спортивні змагання і свята в одностроях, з малиновою стрічкою через плече. Сільські і повітові "Січі" мали свої прапори.
Найбільш масовими виховними формами діяльності "Січі" було проведення сільських, повітових і крайових демонстрацій та спортивних змагань. У спортивному святі, проведеному у Львові 1914 року брало участь 12 тис. членів "Січі", "Сокола", "Пласту", а також представники чеських, хорватських, словацьких і румунських спортивних товариств.
Це був величезний збір нашого українського селянства! Раніше ніхто такого не бачив, так як всі січові свята відбувалися у провінціях, в повітових містах, а тут уперше виступив весь український край, :зідчуючи хто в ньому є господарем...! Масові заходи сприяли патріотичному і фізичному вихованню української молоді.
Патріотичному вихованню і оздоровчій роботі молоді сприяли також періодичні видання Українського Січового Союзу ("Зоря", "Хлопська правда", календарі "Отаман", "Запорожець"). Під час «вольних змагань 1917-21рр. уряд України намагався організувати культурно-оздоровчі товариства "Січі" на всій території держави, затвердженому у лютому 1919р. статуті гімнастично-спортивного аариства "Січ" підкреслювалося, що "метою товариства є фізичне оздоровлення української нації і виховання національного почуття дисципліни і громадськості". У статуті пропонувалось розвивати такі основні види спорту, як гімнастика, верхова їзда, фехтування, плавання, веслування, футбол, волейбол.
Творче перо нашого генія Івана Франка гідно оцінило отой порив. У пісні-програмі... "Гей. Січ іде, красен мак цвіте!... Кому прикре наше діло, нам воно святе!..." Товариський дух, січові звичаї, козацькі назви старшин (кошовий, осавул, писар, обозний) висока громадська мораль боротьба проти пияцтва, самоосвіта, боротьба проти москвофільства і австрійсько-польського рутинства, патріотична любов до своєї матінки України, повна жертовність для української справи, горде почуття приналежності до великої культурної нації - все це було великою національною школою. Пройшли через цю школу тисячі молодих хлопців і дівчат на початку XX століття.
Воскресали козацька слава і національний дух, спортивно- рахункові діяння розвинулись у діла мілітарні. Вони породили українську військову формацію - Українські Січові Стрільці (1914-1920рр.), яка пізніше відіграла активну роль у формуванні Української Галицької Армії та в боротьбі за українську державність.
Внаслідок поразки Української Народної Республіки реалізувати програму створення широкої мережі "Січі" не вдалося. На окупованих Польщею західноукраїнських землях їх діяльність була заборонена з 1924 року (у с.Горбачах, поблизу Львова, "Січ" проіснувала до 1930р.).
У діаспорі найбільш численні та активні організації "Січі" були у США, Канаді, Чехо-Словаччині, Німеччині.
12 травня 2000 року на Снятинщині широко відзначено 100-річчя 3авальської Січі. "Це було в мальовничому селі Заваллі... Наші сучасники незалежної України не забули Вас..." - зворушливий голос диктора. І лине урочиста музика... І спадає біле полотнище... І людському велелюддю відкривається пам'ятний Знак-Тризуб. А під ним на граніті викарбовано: "Завальська Січ". "Згадаймо славних січовиків, героїв-повстанців, усіх, хто воював за волю України... Згадаймо!". Мов клятва - з людських сердець.
А побіля пам'ятного знака на білій стеллі в сонячних барвах полум'яніє напис: "На Покутті, де злились воєдино Прут з Черемошем, вічні справи творять люди щедрі. Тут далека п'ята днина травня 1900-го подарувала Україні Завальську Січ, організовану доктором Кирилом Трильовським."
"Завальська Січ" - слова з кам'яного постаменту ще раз пітверджують про величність події, яка є золотою сторінкою всеукраїнської історії.
