У 1861 році було споруджено міську ратушу, яка складалась з частини тепер існуючої ратуші (південно-східний блок зі сторони міста) разом з першою сходовою кліткою. Місто розросталося, набирало економічної ваги. Тому постало питання побудови престижної споруди на зразок інших галицьких міст — вежі. Крім того, її спорудження мало і суто практичне призначення, але про це трохи згодом.

Було збудовано класичну триповерхову споруду, в яку включено і існуючу з 1861 року її частину. А завершенням ратуші стала вежа. 1958 року в бронзовій кулі під флюгером у час заміни дерев'яного каркасу завершення вежі та її плиточного покриття на бляшаний було знайдено документ, писаний польською мовою. В ньому читаємо: "Діялось це в шістдесят першому році панування і сімдесят дев'ятій річниці народин наймилостивішого нам пануючого Цісаря і Короля Франції Йосифа І, за намісника Галичини Ексцеленсії Др. Міхала Бобжинського, маршала крайової Ексцеленсії Станіслава графа Баденього, старости повіту Снятинського Петра Левицького, маршала цього ж повіту Стефана Мойси Росохатського, а старанням бургомістра міста Снятина Титуса Нємчевського при співучасті комісії будівельної: Священика Міхала Борового... (всього 28 осіб, з них поляків — 1З, євреїв — 11, українців — 4 особи).

Мури (стіни) цієї вежі від фундаментів аж до будинку магістрату були зведені при нагоді побільшення будинку біля 1868 року, решту стін від мауерлату вежі висотою 25,85 м виконано цього року.

Плани на вежу зробив архітектор Йосиф Шрейбер з Чернівець і керував цією будовою за допомогою міського будівничого Антона Берки. Фундамент вежі заклав перший бургомістр м. Снятина Марцелі Нємчевський (1856— 1870). Роботи мулярські і теслярські виконав майстер Станіслав Олександрович, дах вкрив міддю місцевий бляхар Файвель Юрман, всі столярні роботи виконував місцевий майстер Юлій Кеслер. Роботи мулярські і прикраси архітектурні, вилиті з цементу, зробив різьбар Оскар Черний з Чернівець. Годинник доставив Міхель Менсович з Кросна, дзвони — ливарник Карло Швабе з Бялої. Кулю, в яку цей документ вкладено, зробив бронзівник Франц Кубішек з Чернівець.

При будові Бог щастив роботі. Ніхто з робітників не був ушкоджений на здоровлі, хай же цей годинний, який буде сповіщати місту час, стане зворотом до розвитку і добробуту мешканців цього міста. Діялось це в королівському місті Снятині 27 серпня 1909 року". Слід сказати, що механізм курантів, створений інженером з міста Кросни (Польща) Міхалом Менсовичем (М'єцковичем). Щоб накрутити і завести годинниковий механізм та мелодію дзвонів треба зробити 24 оберти коловоротом і аж тоді піднімуться 60-кілограмові ваги (гирі) на висоту 9метрів. Від основи до годинникового механізму нараховується 252 сходинки.

Ми уже зауважували, що спорудження вежі мало і велике практичне значення. По її балкону ходив черговий пожежник — чи не горить де, бува, в околицях? А горіло досить часто.

17 квітня 1906 року внаслідок того, що міщанин Василь Захаркевич (сьогодні тут вул. Гірна) викинув попіл на гній, не помічаючи в ньому жарин, у Снятині виникла пожежа. Вона швидко поширювалась по переважно солом'яних стріхах від хати до хати. Охопила всю північно-західну частину Снятина, сягнула аж цвинтаря, де зайнялися дерев'яні хрести. Внаслідок сильного сухого вітру, який тоді віяв безперервно цілий тиждень, рятункові заходи були майже неможливими, хоча на боротьбу з вогнем прибули пожежники з Коломиї і Чернівців. Під час пожежі згоріло понад 200 дворів. А вогонь був такої сили, що горіли навіть речі, сховані у підвалах. Така велика пожежа в Снятині й була однією з причин того, що тодішня влада вирішила прискорити будівництво ратуші, яке й було завершено в 1909 році.

Наприкінці 1912 року в Снятині знову виникла пожежа. Цього разу на передмісті Августдорф. Згоріло понад 60 дворів німецьких колоністів.
Щодо стихійних лих, то слід сказати і про літневу повінь 1912 року. Тоді, внаслідок довготривалих дощів, ріка Прут вийшла із своїх берегів. Залила сотні гектарів землі, Запруття, частину Микулинців та будинки Снятина, що були розміщені поблизу ріки. У деяких місцях Прут розлив свої води шириною до 1,5 кілометра.

Та повернемось до символа Снятина — вежі. З 1939 року майстром ратуші працював німець Баугетнер, який передав своє уміння Казимиру Вербицькому. У 1990 році майстром снятинських курантів став брат Вербицького Збігнєв, який народився у Снятині 1937 року. Як зауважує головний архітектор Снятинського району Олександр Лукавецький: "Роками, залиті водою підвали, сприяють нерівномірному осіданню масивного фундаменту. Вежа хилиться і може набути "славу" Пізанської вежі в Італії. Руйнуються скульптурні елементи опорядження.

До Світового зльоту "лелек Снятинщини" (1993 рік) було виконане кольорове опорядження, яке не відповідало стилю вежі. Вона завжди була "під камінь", що надавало їй ґрунтовності та природності... Розроблені архітектурні пропозиції щодо розширення споруди: до основного блоку добудується блок вздовж вулиці Лотоцького (зі знесенням архівів) і з'єднуючого блоку: від глухої частини ратуші до вулиці Лотоцького (зі знесенням господарських споруд пожеждепо (з початку віку) і самої пожежної частини, спорудженої в 1940 році, що суперечить класичній забудові. Дворик, що сформується, між трьома блоками, перекривається склянним ліхтарем, і в ньому передбачено зимовий сад. Під новозбудованою частиною розміститься підземний гараж"